[PavKa]

Лiна Костенко про мову:

“Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу”.

“У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це — фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох — це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються”.

“Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. Ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити. Я ж не можу кроку ступити, скрізь привертаю увагу, іноді навіть позитивну, але від цього не легше. Бо в самій природі цієї уваги є щось протиприродне, принизливе”.

“Слова росли із ґрунту, мов жито,
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова”.

[PavKa]

[PavKa]

Звідки взялося “російськомовне населення” України: соцмережі у захваті від промови відомого філолога


Соцмережі у захваті від виступу директора Інституту української мови НАН України Павла Гриценка на засіданні Конституційного суду, пише obozrevatel.com.

Відео цього виступу стрімко поширилося у Facebook і отримало сотні захоплених коментарів.

Професор Павло Гриценко виголосив промову 13 грудня 2016 року на засіданні Конституційного суду, на якому розглядалася справа щодо конституційності Закону України “Про засади державної мовної політики”. Відео виступу було опубліковано 11 січня 2017 року на каналі “Свобода слова” в Youtube.

У своїй промові професор детально виклав історію виникнення “мовної проблеми” в Україні, яку він вважає штучно створеною.

“Першим поняття “російськомовне населення” використовував міністр закордонних справ СРСР Андрій Козирєв. Ця назва виросла із надр КПРС і КДБ, які вже бачили, що Радянський Союз на межі розвалу і потрібно шукати якісь зачіпки, щоб утримати його від остаточного розвалу”, – заявив Павло Гриценко у своєму виступі.

Далі він пояснив, на які два типи поділяється культурна, мовна та ментальна “російськість” в Україні:

“Перший – це ті, хто приїхав в Україну 3-4 покоління назад, мають генетику, родовід і роками плекали свою “російськість”. Таких серед так званих “російськомовних” набереться не більше 5-7%.

Другий – це той, кому радянська влада не дала можливості отримати освіту українською мовою, адже військова справа, технічні, медичні та інші спеціальності викладалися тільки російською. Це ті, кого влада примусила до манкуртизму – щоб вони відмовилися від своєї рідної мови”, – сказав Павло Гриценко.

phpBB [video]

[PavKa]

[коваль]

Павка, сколько у вас букв в алфавите?

[PavKa]

33

Украи́нский алфави́т (укр. українська абетка) — в нынешнем составе существует с конца XIX века; включает 33 буквы: по сравнению с русским — не используются Ёё, ъ, ы, Ээ, но присутствуют Ґґ, Єє, Іі и Її. (В 1932—1990 годах буква Ґ отсутствовала, а мягкий знак стоял последней буквой[1]). Также есть много слов с использованием апострофа (обозначается ’), применяется украинский апостроф аналогично русскому разделительному Ъ (сравните: рус. предъявлять / укр. пред’являти) или разделительному Ь без смягчения предыдущего согласного (рус. соловьи / укр. солов’ї).

[PavKa]

[коваль]

В 1561 году не было Украинской мовы. Был только староукраинский.

[Емеля]

В 1561 году не было Украинской мовы. Был только староукраинский.

Ти чого говориш шпигун москальський...Жрогр съил тобе уси мозги. Украинська мова була от початку времён, а Адам був щирым украинцем....Вот она правда исторична....Ганьба...ганьба Ковалю...и занести ентого хлопчика на сайт " миротворец "...

[PavKa]

Был только староукраинский.

Староукраинский - тоже украинский.

[Емеля]

Чтобы удержать подконтрольные земли и обезопасить себя от возможных бунтов, польские магнаты решили искоренить русское население. Коренному населению запрещалось занимать государственные должности, а также сильно ограничивалась их свобода. Получилось просто: поляки – господа, русские – рабы. Этот проект был обнародован в 1717 году. Шляхта и католическое духовенство приняло его на «ура». Но это официально. На деле же, этот процесс был запущен давным-давно, еще в 16-м веке. Искусственно формировались понятия «Украина» и «украинцы». Их же противопоставляли России и русским (московитам).

Коренным жителям западной Украины устраивали промывку мозгов, доказывая, что они «недочеловеки». И изменить эту ситуацию можно было лишь двумя способами. Первый – отказаться от своих корней и «памяти предков». Так сказать, очиститься и стать поляком, принявшим католичество. Второй – смерть. Выбор не велик.

Из года в год, из десятилетия в десятилетия шла эта «работа». Ее результаты очевидны.

Что при Хмельницком, что сейчас активно поднимается вопрос о древности украинского языка. Мол, ему много столетий и раньше, во времена Киевской Руси, славяне говорили исключительно на нем. Да и вообще, это были даже не славяне, а некие «укры» - творцы никому не известной, но «великой» державы.

Сторонники данной версии почему-то умалчивают про один любопытный факт. Давно доказано (причем в тихие и спокойные времена), что украинский язык начал свое формирование ориентировочно во второй половине XVI-го века. В аккурат после знаменитой Люблянской унии (собственно, тогда же поляки и начали формировать самих украинцев, отделяя их от русских). Ведь именно тогда западно-русский диалект затрещал по швам. Белоруссия осталась принадлежать Литве, которая и повлияла на формирование современного белорусского языка. А малороссы (украинцы) попали под воздействие польского.

Собственно, именно польско-русский суржик и родил украинский язык, который, как губка, впитывал в себя новые слова. Поэтому-то в украинском так много именно польских слов. Например, «знов» - «опять», «зникать» - «исчезать», «уряд» - «правительство» и многие, многие другие. Под влиянием польского говора русские слова начали менять свой «окрас», становясь более полонизированными. Но, так уж получилось, что полностью изменить язык не удалось. И имеем то, что имеем. И не польский, и не русский. Украинский. Даже «мова» и та досталась от ляхов. И звучала она вот так: «Жолнире до Кыева прыихалы с тым интентом, аби впрод козаков, а за тым во вшисткой Украини русь выстынаты аж до Москвы». Эта фраза из «Львовской летописи» 1630 года.

Но вместе с этим именно литературный русский язык не исчез. Его удалось сохранить церкви вплоть до Переяславской рады. Затем, пройдя тернистый путь становления, на свет появился Николай Гоголь – полтавчанин, который оформил классическую украинскую прозу.

А никакого «древнеукраиского», на котором, якобы, говорили жители Руси, не было.

[PavKa]

Например, «знов» - «опять», «зникать» - «исчезать», «уряд» - «правительство»

Поникай в Гугле Емельян

Знов так же будет на укранском как и по польски, сербски, словацки .. и на других славянских мовах.. а на языке.. "опять"..

https://www.google.com/search?q=%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%87%D0%B8%D0%BA+%D0%B3%D1%83%D0%B3%D0%BB&oq=%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%87%D0%B8%D0%BA+&aqs=chrome.1.69i57j69i59j0l4.12951j0j7&sourceid=chrome&ie=UTF-8

[PavKa]

Затишне горище
21 июля 2018 г. ·


А все насправді починається із мрії ...
З ясного вогника, із спалаху в очах...
З такої щирої дитячої надії,
Яку плекаємо так ніжно у серцях...
І все колись нам видається тільки дивом
І кожен крок такий далекий ,неземний...
І жалить боляче невіра, мов кропива...
Думки:"Не вийде я для того заслабкий..."
Все починається з падіння і невдачі,
З десятків спроб,десятків злетів і дощів...
Коли весь світ супроти тебе йде ,неначе...
А ти собою укриваєш від вітрів
Маленьку мрію,таку ніжну і безсиллу
Її плекаєш і ростиш ,немов дитя...
Свої тонкі, для всіх незримі поки крила
Якраз тоді і починається життя...
І ти встаєш і робиш кроки непокірно
Назустріч диву,попри осуди і страх...
Жевріє віра, хоч незрима-та безмірна
Маленька мрія, що зростає на очах!
І те що вчора видавалось просто дивом
З малого зерня проросте у дивний сад!
Позаду лишаться вітри й холодні зливи
І ти не вернешся ніколи вже назад...
Все починається з маленької надії
Із віри в блиск, у той вогонь в своїх очах...
Життя насправді починається із мрії...
І наше диво кожну мить у нас в руках!

©Огнєва Інелла

[PavKa]

phpBB [video]

Time of Ukraine / Час України
14 апреля 2018 г. ·
Він зміг! А ти російськомовний українцю зможеш?

[PavKa]

ВІршІ Шевченка
Гайдамаки Епілог

Давно те минуло, як, мала дитина,
Сирота в ряднині, я колись блукав
Без свити, без хліба по тій Україні,
Де Залізняк, Ґонта з свяченим гуляв.
Давно те минуло, як тими шляхами,
Де йшли гайдамаки,— малими ногами
Ходив я, та плакав, та людей шукав,
Щоб добру навчили. Я тепер згадав,
Згадав, та й жаль стало, що лихо минуло.
Молодеє лихо! якби ти вернулось,
Проміняв би долю, що маю тепер.
Згадаю те лихо, степи ті безкраї,
І батька, і діда старого згадаю…
Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер.
Бувало, в неділю, закривши мінею,
По чарці з сусідом випивши тієї,
Батько діда просить, щоб той розказав
Про Коліївщину, як колись бувало,
Як Залізняк, Ґонта ляхів покарав.
Столітнії очі, як зорі, сіяли,
А слово за словом сміялось, лилось:
Як ляхи конали, як Сміла горіла.
Сусіди од страху, од жалю німіли.
І мені, малому, не раз довелось
За титаря плакать. І ніхто не бачив,
Що мала дитина у куточку плаче.
Спасибі, дідусю, що ти заховав
В голові столітній ту славу козачу:
Я її онукам тепер розказав.

Вибачайте, люде добрі,
Що козацьку славу
Так навмання розказую,
Без книжної справи.
Так дід колись розказував,
Нехай здоров буде!
А я за ним. Не знав старий,
Що письменні люде
Тії речі прочитають.
Вибачай, дідусю,—
Нехай лають; а я поки
До своїх вернуся
Та доведу вже до краю,
Доведу — спочину
Та хоч крізь сон подивлюся
На ту Україну,
Де ходили гайдамаки
З святими ножами,—
На ті шляхи, що я міряв
Малими ногами.

Погуляли гайдамаки,
Добре погуляли:
Трохи не рік шляхетською
Кров'ю напували
Україну, та й замовкли —
Ножі пощербили.
Нема Ґонти; нема йому
Хреста, ні могили.
Буйні вітри розмахали
Попіл гайдамаки,
І нікому помолитись,
Нікому заплакать.
Один тілько брат названий
Оставсь на всім світі,
Та й той — почув, що так страшно
Пекельнії діти
Його брата замучили,
Залізняк заплакав
Вперше зроду; сльози не втер,
Умер неборака.
Нудьга його задавила
На чужому полі,
В чужу землю положила:
Така його доля!
Сумно-сумно гайдамаки
Залізную силу
Поховали; насипали
Високу могилу;
Заплакали, розійшлися,
Відкіля взялися.

Один тілько мій Ярема
На кий похилився,
Стояв довго. “Спочинь, батьку,
На чужому полі,
Бо на своїм нема місця,
Нема місця волі…
Спи, козаче, душа щира!
Хто-небудь згадає”.

Пішов степом сіромаха,
Сльози утирає.
Довго, довго оглядався,
Та й не видко стало.
Одна чорна серед степу
Могила осталась.

Посіяли гайдамаки
В Україні жито,
Та не вони його жали.
Що мусим робити?
Нема правди, не виросла;
Кривда повиває.
Розійшлися гайдамаки,
Куди який знає:
Хто додому, хто в діброву,
З ножем у халяві,
Жидів кінчать. Така й досі
Осталася слава.
А тим часом стародавню
Січ розруйнували:
Хто на Кубань, хто за Дунай,
Тілько і остались,
Що пороги серед степу.
Ревуть завивають:
“Поховали дітей наших
І нас розривають”.
Ревуть собі й ревітимуть —
Їх люде минули;
А Україна навіки,
Навіки заснула.

З того часу в Україні
Жито зеленіє;
Не чуть плачу, ні гармати,
Тілько вітер віє,
Нагинає верби в гаї,
А тирсу на полі.
Все замовкло. Нехай мовчить:
Така божа воля.

Тілько часом увечері
Понад Дніпром, гаєм
Ідуть старі гайдамаки,
Ідучи співають:

“А в нашого Галайди хата на помості.
Грай, море! добре, море!
Добре буде, Галайда!”

[PavKa]

phpBB [video]

Патріарх Філарет закликає депутатів ухвалити закон про державну мову

[Емеля]

Патріарх Філарет

Какой патриарх ? В томосе про какого то патриарха нет ничего....

[PavKa]

Ліна Костенко

18 ч. ·
Але ж яка біда цьому народу!
Що він біду міняє на біду.
Бо хтозна, чи він знайде там свободу,
чи ще одну збудує слободу.

[PavKa]

Христина Морозова
6 ч.
#МоваНаЧасі


В дитинстві мені не потрібна була українська. Мені подобався Олег Газманов (в дуууже мої ранні роки), пізніше я закохалася в Діму Малікова, а потім мріяла вийти заміж за Дмітрія Нагієва. Наскільки моє київське життя було звідусіль оточене російською культурою і занурене по вуха в їхній контекст.

Коли я народилася, бабуся хотіла, щоб мене записали в паспорті "Крістіна", однак її відмовили через бюрократичні складнощі в майбутньому. Тому мені залишили ім'я точно як у прабабусі.

В школі нас навчили, що українська - це здебільшого ґудзик, ґава і ґанок. В класі українською говорили декілька людей. Багато вчителів на перервах поміж собою говорили російською, а ті, що не переходили, справляли враження таких, що й досі не перемикнулися з режиму "на уроці". Коли власноруч набираєш реферат з географії на 10 сторінок, помічаєш, що на клавіатурі бракує апострофа. Аби його поставити, потрібно перемикати розкладку. Тобто без підтримки англійської твоя українська неповноцінна.

В підлітковому віці, коли я дізнавалася, що хтось з нових знайомих "в житті" говорить українською, я засмучувалася. Це означало, що ми з окремих світів і ніколи по-справжньому не порозуміємося.

Українська в універі - окей, так, ми тут на парах щось вдаємо, а на перерві давай поговоримо "серйозно". Тобто російською, не підбираючи довго в голові потрібні слова.

А потім закрутилося. Це почалося восени після універу. Одного дня ти опиняєшся в спільноті, де западло НЕ говорити українською. Це почалося з людей, з поезії і літератури, словом, мене підсадили. Спочатку говорити українською - це як грати в розвідника. Повірять мені чи викриють? Справжня в мене українська чи "нарощена"? Звісно, потім розпочався Майдан і україномовне середовище ще більше розширилося.

А потім починаєш ловити кайф, розрізняти в українській мові кольори й відтінки. Чим далі, тим більш вправно ти користуєшся мовними засобами, мов чарівною паличкою, і можеш собі начаклувати що завгодно.

Українською не говориш, ти нею плаваєш. Тобі вже не цікаво перекласти слово близько до російського аналога з красивою вимовою, цікавіше підібрати геть новий відповідник. Цікавіше не борсатися на мілині, а відштовхнутися від берега й пуститися у вільне плавання. Там де твоя українська - лине, ширяє, летить, витає, розлунюється, мріє, розкочується, твоя російська зашпортується, перечіпляється, падає і розводить руками.

А потім ти засвоюєш і приймаєш вигуки - но, йо, курва, та й таке, тойво, і не замислюючись, вживаєш їх в емоційних ситуаціях. Вони настільки органічно лягають, що починають вириватися в найінтимніші життєві моменти, хто б міг подумати. Українська надається до того, щоб витворювати в процесі нові форми й конструкції. Можливо, це слово один раз прозвучить в розмові й забудеться, а можливо, його підхоплять, і за рік так говоритиме вся країна. В українській давно комфортно почуваються фемінітиви. А далі їх ставатиме тільки більше.

Я обожнюю суржик і розмовні форми. Впевнена, що досі роблю купу помилок. Нормально ставлюся до матюків в українській озвучці (хоча "най ті качка копне" - зе бест), вітаю їх варіації, новотвори, доповнення і словозміни. "Самонаїбнувся" має бути вписано в словники золотими літерами.

Шукайте людей, що говоритимуть з вами українською, проникайте в ці середовища. Середовище і люди, люди і середовище. Давно не використовуючи активно розмовну англійську, на другий тиждень конференції в Будапешті я стала нею думати, і починати фрази з "well" і "you know". Правда, потім це так само швидко минулося.

Вчора я пробувала згадати улюблені слова українською. Почала з млосний, глевкий, кохатися, линви, неуникний, непроминальний, мерехтіння, осяйний, тривкий, несамовитий, невимовно, мешти, подоба, тяжіти, здригатися, вивільняти...Зупинилася десь на коваделко і стремінце. Коваделко і стремінце, такі маленькі, що їх треба берегти як свічечку букви Ї. Звісно, розповідаючи, як минув день, ти не будеш вживати "серпанок", "зболений" чи "непереливки". Але українською ти завжди можеш це зробити.

Де взяти нові слова? Красти! Я постійно слухаю виступи, розмови, поезії чи музику українською і нахабно присвоюю звідти слова. Ти перетворюєшся на Т9, що постійно навчається. З часом починаєш відчувати мову, як клавіші фортепіано, як м'язи під шкірою під час занять спортом. Ти наливаєш співрозмовнику густі, тягучі вирази й речення. Ти ловиш кайф від процесу.

Мої найближчі говорять російською. Сьогодні мене назвали "галичанкою з Борщагівки")). Маячня, насправді я з Солом'янки. Я борюся з собою, щоб менше переходити на російську в російськомовних середовищах. Здається, що коли "гнеш свою лінію", поводишся нечемно чи власноруч вибудовуєш між вами паркан. Насправді це живе здебільшого в нашій голові. "В житті" за замовчуванням у мене стоїть українська. Всі тексти, які я пишу назовні, я пишу українською, в магазині, по телефону, в транспорті я говорю українською. Не тому, що поза, це відбувається аутоматично.

Зі старих часів у мене так і лишилася пошта p.m.kristina@, щоправда, гугл періодично сигналізує, що там закінчилося місце.

Говорити українською - це як кохатися. Головне - робити це в кайф, не соромитися і не боятися експериментувати. Але будьте обережні, українська мова спричиняє звикання.



Пісня..

[PavKa]

[Емеля]

А что , если кому то не нравится какой то язык, то это преступление ? Есть люди которым немецкий язык похож на собачий лай и что ? Ну не хочет человек говорить на каком то языке и это его право. Но вам свидомым утыркам хочется развести вокруг этого целую проблему, создать идеологию нетерпимости и вынести по языковому вопросу мозг.

[Эйпи]

Паша, я кажется понял в чём фишка. Если говоришь ты, вот пишешь что-то, здесь на форуме, то я это воспринимаю как свиномова от одного единственного юзера. В общем, свиномова это Паша говорящий на украинском языке. Во всех остальных случаях, украинский язык, это нормальный такой язык, очень красивый и иногда смешной и потешный. И даже родной. В общем Паша это и есть свиномова.

[Тэнгу]

Эйпи, пожалуй, лучше и не сформулировать. Только не надо все сводить к одному Паше. Любой язык в устах нациста превращается из Божественной Речи в визг, вой и рычание ракшаса.

[PavKa]

Но вам свидомым утыркам

свиномова

нациста

Оно як пющить рос фашиста слово правди ..
Крім як обзиватись білше нічого не можете ?
По суті ви можете щось сказати ?

Чому в Прольші є польський в СЛоваччині словацький а якщо в Україні розмовляють українською то вже "націзм", "свідомітство" і шо там в вашому лексиконі ще ?

[PavKa]